f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

«Вальдшнепи» Олександра Муратова у Будинку кіно

19.04.2015

21 квітня 2015 року кінорежисер, кіносценарист, письменник Олександр Муратов відзначає своє 80-річчя. На ювілейному вечорі митця у Синій залі Будинку кіно буде показано його фільм «Вальдшнепи», за твором Миколи Хвильового. Початок о 18 годині.

Проза Миколи Хвильового у фільмах Олександра Муратова

Олександр Пронкевич, oKino.ua

З усією повнотою розірваність і безвихідь стану українських мрійників розкрито в художніх фільмах Олександра Муратова «Танго смерті», «Геть сором!» і «Вальдшнепи», знятих за мотивами творів Миколи Хвильового. Фільми О. Муратова складаються в трилогію і є не тільки вільним переосмислення творів письменника, а й підсумком його долі.

«Танго смерті» (1991) і «Геть сором!» (1994) умовно можна назвати «екранізаціями», адже вони вільно переосмислюють головні сюжетні лінії творів М. Хвильового «Санаторійна зона» і «Сентиментальна історія» відповідно. Третя картина — цікавий експеримент, в якому режисер спробував відтворити зміст другої частини «Вальдшнепів» (1996), знищеної М. Хвильовим. Її головні колізії О.Муратов чув від Володимира Сосюри і Олександра Довженка, які її читали. Спираючись на їхній переказ, а також на глибоке знання доробку М. Хвильового режисер ризикнув відновити втрачений текст кінематографічними засобами.

Центральною в усіх картинах є тема загибелі людини, загнаної «радянщиною» в глухий кут, але в кожному разі вона розглядається по-різному.

В «Танго смерті» на перший план висунуто мотив переслідування інакодумця системою. Анарха (В.Литвинов), який не може вирватись із Санаторійної зони, зваблює Майя, вродлива і сексапільна жінка-агент НКВС (І. Малишева). Її приставлено до «ворогу» народу для того, щоб визнати у нього секрети і спровокувати розвиток істерії настільки, щоб він сам заподіяв собі смерть.

Пришвидшенню нервової хвороби і самогубству Анарха сприяє нав’язлива присутність ментрампажа Карно (В. Степанов), який своїми розмовами і підбуренням деяких інших пацієнтів «зони» завдає колишньому герою революції страшних мук. Система перемагає: не витримавши душевного болю і тиску оточення, анарх вбиває себе з пістолета, який йому залишає Майя, а сама жінка отримує нове завдання — знищити «меншовика, грузинського князя, красеня».

В картині «Геть сором!» не система полює на героїню, а вона сама заподіює собі смерть внаслідок неможливості жити гідно в радянському світі. Б’янка (Н. Доля), як і у першотворі М. Хвильового, хоче віддатися чоловікові, гідному її мрії, але вимушена мати справу або зі слабким боягузом художником Чаргаром, або з огидним діловодом. Вона задихається у вульгарному оточенні, де у майбутньому у неї немає жодної перспективи.

Режисер гостро критично розкриває бюрократизм і сексуальну розпусту раннього СРСР. У фіналі фільму жорстока реальність ламає Б’янку, і вона вішається, тоді як у М. Хвильового ретроспективний спосіб на рації дає змогу припустити, що вона звикається з реальністю, виліковуючись від сентименталізму і донкіхотського мрійництва.

У «Вальдшнепах» мотив використання жінки як зброї проти «ворогів народу» знову повертається: тепер москвички Аглая (Ю. Волчкова) і Клавдія (І. Дорошенко) розпочинають підступну сексуальну гру-зваблення українського філолога Вовчика (О. Треповський) і героя революції Дмитра Карамазова (О. Кузьменко).

Мета «спецоперації» — примусити звабленого Вовчика, який напередодні революції дав згоду співпрацювати з таємною поліцією, начебто «ненавмисно» вбити Дмитра Карамазова на полюванні таким чином, щоб не було ані судового процесу, ані іншого галасу. Скоївши злочин і повернувшись до Харкова, Вольдемар Адольфович вбиває себе у лісосмузі.

Тут «вальдшнепами» є представники еліт — націоналістично налаштований український інтелігент і відомий націонал-комуніст, якого по смерті буде поховано урочисто як героя революції і громадянської війни і чиїм ім’ям будуть названі пасажирський пароплав і вулиці у Харкові та Полтаві. В цій картині, як і в «Танго смерті», світ ділиться на тих, хто полює (представники «радянщини» Майя і Карно) і тих, стає жертвами жорсткої гри (анарх, Катря, Хлоня).

Картини О. Муратова вирізняються глибоким розумінням психологічних переживань персонажів і смертельної небезпеки, яку становить для людини тоталітарна система. Так, провідним мотивом трьох фільмів є зв’язок дегуманізованого радянського соціального середовища, суїцидального синдрому і сексуальності, від якої персонажі фатально залежні і яку провокатори майстерно використовують.

В картинах режисер точно передає істероїдність, надрив, меланхолію персонажів М. Хвильового, приречених до загибелі. У фільмах О. Муратова йдеться про надскладні схеми катування, розіграні каральною машиною проти індивіда.

Олександр Пронкевич, oKino.ua, 7 березня 2012 року

18 грудня, вівторок, Малий зал Вечір до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

18 грудня, вівторок, Синій зал ЦИКЛ ВЕЧОРІВ «КІНО ПРО КІНО» Документальний фільм «ЗАГАЛЬНИЙ ЗШИТОК»

19 грудня, середа, Червоний зал ВЕЧІР З НАГОДИ 90-РІЧЧЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ КІНОСТУДІЇ ІМЕНІ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА