АНТОНІНА ЛЕФТІЙ. ЛЮБИТИ...
30.05.2022
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
В однієї з найталановитіших і найкрасивіших українських актрис, АНТОНІНИ ЛЕФТІЙ, сьогодні, 30 травня, День народження! Пані Антоніно, хоч Ви й далеко, аж в Австралії, одначе слова вітання і найтепліших побажань хай зігріють Вашу душу і серце - на довгії і славні літа!
Антоніна уславилась передусім ролями, зіграними у фільмах режисера Леоніда Осики, свого першого чоловіка: "Та, що входить у море", "Хто вернеться - долюбить", "Камінний хрест", "Захар Беркут", «Тривожний місяць вересень»... Яскрава врода, неповторна жіноча харизма, лаконізм виражальних засобів, чітка і філігранна огранка кожного екранного образу - ось що таке Лефтій-актриса.
Були й інші, звичайно - стрічки і ролі. Серед яких окремою стрічкою виокремлю легендарний фільм "ЛЮБИТИ" (1968) Михайла Каліка (1927-2017). Це був надзвичайно цікавий режисер (до речі, в сучасній рос-термінології «неонацист», 1951 року студент ВДІКу Калик був заарештований і засуджений за статтею «єврейський буржуазний націоналізм», звільнений і поновлений у студентському статусі 1954-го). Режисер за з тонким відчуттям стилю, з абсолютним слухом на ліричну складову людського життя... Досить назвати "Человек идет за солнцем" (1961, це був прояв Нової хвилі у радянському кіно, як і наступний - "До свидания, мальчики" (1964).
І от картина Каліка "Любити" («Молдова-фільм» та ін.). Про любов, але у складній композиції ігрових новел та документально-соціологічного матеріалу. З музикою Мікаела Тарівердієва, яка лягла на душу на все життя.
В останній новелі фільму (за новелою Іона Друце) в головній ролі сільської дівчини Нуці і знялась Лефтій. Яка, до речі, сама народилась в Молдавській РСР, хоча село Северинівка було українським (нині це територія невизнаної Придніпровської республіки).
... Пізній вечір, степ, додому повертається сільський парубок Мірчу. Верхи на великому возі сіна. І зустрічає Нуцю, яка вочевидь провокує його почуття. Зрештою на возі сіна і трапляється їхня перша шлюбна ніч - деталі якої опущені, одначе швидкий рух коней крізь магічний нічний простір, найліпшим і найефектнішим чином відтворює те, що влаштував між молодими людьми пан Ерос...
А потім буде ранок і її легка соромливість. Бо ж вони живуть у все ще патріархальному суспільстві із доволі жорсткою регламентацією дошлюбних стосунків. Та все влаштується, патріархальність уже не має тотального панування над людськими почуттями. Це у фільмі, а в житті не зовсім - фільм зазнав дії цензурних ножиць, а після того, як режисер емігрував до Ізраїлю (у 1971-му), і зовсім заборонили.
Та ми, студенти початкових курсів київських вузів, устигли подивитись тоді фільм. І найбільше запам'яталась музика Тарівердієва і чар Антоніни Лефтій. Вона - надзвичайна. Безліч деталей поведінки дівчини, що зважилась піти проти усталених законів і звичаїв. Легкі вибухи емоцій і тривалість ніжності. І -з'ява перед очі батьків Мірчу (Георгі Швитки) - природну соромливість вона долає усвідомленням переможності своєї краси і своєї молодості...
Просто чудесний фільм і прекрасна АНТОНІНА, яка тоді й зараз заряджає нас багатством своїх емоцій і умінням відтворювати чаклунську принадність закоханої жінки, закоханої людини!
На фото: Антоніна Лефтій
Кадри з фільму "Любити"
https://www.facebook.com/sergiy.trymbach
фільм ЛЮБИТИ