ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО ПОМРЕ СЬОГОДНІ, ПІЗНО УВЕЧЕРІ
25.11.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
За два тижні до поїздки у Францію, за кордон, куди його не випускали 26 років…
За два тижні до поїздки у Францію, за кордон, куди його не випускали 26 років… «Мене вбито повільним вбивством і вже не воскресити…»
ДОВЖЕНКО (10.09.1894- 25.11.1956) помер в неділю, у своїй московській квартирі на Кутузовському проспекті, повернувшись надвечір зі своєї дачі у Передєлкіно.
У нього було хворе серце - ще від 1937-го, від першого інфаркту. А про те, що він пережив у період з кінця 1943 і до 1946-го, коли Сталін звинуватив його в націоналізмі і «випаді проти ленінізму» і радянської влади у кіноповісті "Україна в огні", з наступною ізоляцією і дистанціюванням від влади, годі й говорити… Саме тоді й записав у щоденнику рядки, процитовані вище.
З того часу Довженко не раз говорив про смерть, про те, що хоче, аби його поховали в Києві, над Дніпром, щоби й рідну Десну було видко звіддаля. Микола Вінграновський розповідав мені, що Довженко й пізніше, уже в середині 1950-х, говорив про це, навіть показував місце для поховання… Не склалось - київське начальство боялось генія і його сакрального впливу на українців. Боялись навіть мертвого.
А от ЧИ ВИПАДКОВО ДОВЖЕНКО ПОМЕР САМЕ В КІНЦІ ЛИСТОПАДА 1956-го??
Справа в тому, що у жовтні 56-го режисер отримав запрошення від керівника французького кіноархіву Cinémathèque Française Анрі Ланглуа - взяти участь у святкуванні 20-річного ювілею Синематеки. У листі сказано, що Довженка запрошено разом з Чарлі Чапліним, Луїсом Бунюелем, Рене Клером, Роберто Росселіні та іншими живими класиками світового кіно. Це було визнанням того, що ДОВЖЕНКО стоїть в одному ряду з найбільшими кінематографістами світу. СУМНІВНО, ЩОБИ ТОДІШНІЙ ВЛАДІ, із МИКИТОЮ ХРУЩОВИМ ВКЛЮЧНО, ПОДОБАЛАСЬ ТАКА ІДЕЯ.
«Що ж до Радянського Союзу, – писав Лангуа– Синематек Франсез, – вирішила обрати Вас, тому що Ви розглядаєтесь у Франції як найбільший майстер нашої доби, а окрім того, після смерті Ейзенштейна, Пудовкіна, Дзиги Вертова, Ви також єдиний репрезентатор групи великих основоположників, які роблять славу радянському кінематографа».
ДОВЖЕНКО відповів ствердно: він приїде, разом з дружиною Юлією Солнцевою. А за два тижні до поїздки піде з життя (востаннє він був за кордоном у 1930-му, його просто не випускали). Випадковість, чи хто поміг? Тим більше, що митець справді мав проблеми із серцем. "Допомогти" за такої хвороби нескладно.
У спогадах Солнцевої про той останній Довженків день є цікавий пасаж. Ранок 25 листопада, на дачі. „Сашко подвинулся ко мне и как-то неожиданно поцеловал меня. Он никогда меня так не целовал. Почему в эту минуту, нет, секунду я подумала, что это его последний поцелуй? Может быть, это мне показалось? Если бы я могла тогда отдать себе отчет во всем этом, я начала бы спасать его сейчас же, не медля. У меня был опыт, я выводила Сашка не раз из состояний опасных, смертельных. Очевидно, я чего-то не сделала...»
«Я ЧЕГО-ТО НЕ СДЕЛАЛА…». У спогаді доволі плутаний опис візитів кількох лікарів (не одного чомусь!) і власних дій. Племінник Довженків Тарас Дудко розповідав мені, що от ся плутаність (ще в усних розповідях Солнцевої) спровокувала його батьків (а вони обидва були лікарями - і мати, Поліна Петрівна, і батько Микола Дудко) запідозрити, що Довженкові допомогли померти.
Звісно, довести це практично неможливо. Московські гебістські архіви закриті, та й навряд чи подібні речі фіксувались письмово (а коли й фіксувались - то по виконанні знищувались).
А може, це трапилось і без найменшого стороннього впливу. Тільки чому тоді Солнцева жодним словом не прохоплюється про запрошення Ланглуа (вона, така чутлива до ситуацій, коли Довженка не пускали за кордон, а траплялось це кілька разів і кожен з них вона описує; а тут анічичирк)?
Похований ДОВЖЕНКО на Новодівичому цвинтарі у Москві.
На могильній стелі напис: УМЕР В ВОСКРЕСЕНЬЕ. Ще воскресне…
На фото: кадр з фільму "Земля" (1930, режисер О.Довженко)
- Семене, де ти там?