f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

ДУРАКАМ ВЕЗДЕ У НАС ДОРОГА, ДУРАКАМ ВЕЗДЕ У НАС ПОЧЕТ

21.11.2021

Sergiy Trymbach

НСКУ, Українська кіноакадемія

Це я перефразував відому колись пісеньку…

Ви помітили, як багато нині у владі дурнів? Вони витіснили інтелект звідусіль, вони захищають кандидатські і докторські дисертації (написані, за гроші, розумними), а коли попадаються на плагіаті чи чомусь подібному - нітрохи не соромляться: це просто «проколи» дурних технологій. Часом розумні ще й аплодують тим дурням - бо ж високо сидять, должності, паньмаш, займають.


Дурні не вміють і не знають нічого, але крізь них бухає й іскриться потужна енергетика (хтось виклав сьогодні фразу із академіка Андрєя Сахарова: «В дураке вызревает гигантская биологическая энергия. Его не одолевают ни совесть, ни сомнения.. Самолюбие его безмерно, мораль ему неведома. Он может сделать всё, что угодно, особенно влечёт дурака страсть к разрушению, к переделке мира»).

Це правда - енергія їхня просто дурнувата, але вона чомусь заворожує інтелектуалів, принаймні деяких. Не кажучи вже про високе начальство: воно просто дуріє при з’яві дурня і все норовить підсадити його у так само високе кріселко (навіть міністра чи віце-прем’єра, скажімо; мабуть, дбають про соціальну справедливість - дурні мають право на представництво в органах влади).

Звісно, дурні бувають різними. Михаил Салтыков-Щедрин, до прикладу, писав, що

«бывают дураки легкие», а бывают и «мудреные». Останніх те саме начальство любить особливо. Ще раз зацитую Щедріна: «Даже губернатору, когда на ревизию приезжал, Левку показывали, и тот похвалил: «Берегите его, нам дураки нужны!»

Ще й як нужны, без них ниньки як без води - і ні туди, і ні сюди. Розсуньте шторки будь-якого телевізійного ток-шоу, скажімо. Ні, інтелектуал зрідка трапляється, але там десь, на крайках розмови. А в її центрі - неодмінно дурень, дурні і дурепи. У них палають очі, говорять швидко й напористо, без церемоній перепиняючи інших - бо свято вірять у власну мудрість і мудрість сказаного.

І Антон Чехов це підтверджував: "Все знают только дураки" - тому й серед начальства їх стільки (розумні усе вагаються, все одмірюють, а тре' рішення приймати: тут дурневі і керівна указівка в руки). Ну, а де дурні - там і шарлатани свої фокуси-покуси показують.

Думаєте, домінація дурнів є чорною ознакою нашого часу? А от і ніц. Ще одна цитата - із щоденників Олександра Довженка. 70 літ тому написано, а ніби сьогодні:

«Дурак – не обов’язково Іванушка-дурачок. Дурак нині часом закінчує два факультети, займає високі посади, має ордени, партстаж. Він часом здається зовні ніби звичайною людиною.

Цікаво, що за 25 років, ні одна аудиторія не освистала його, коли він виступає на трибуні. Так же як і блискуче розумному йому аплодують під час його промови. Для цього у нього є абсолютно безотказні засоби вроді вживання імені великого Сталіна, викриків: «Не выйдет никогда!» Часом, припиняючи промову, дурак сам починає собі аплодувати. Ніхто не б’є його за це ні графином, ні тухлими яйцями, навпаки, всі чомусь починають теж плескати. Як жаль, що про неї не написано роман. Це кристалічне явище нашої сучасності».

Єдина відмінність - сьогоднішні дурні кричать не здравиці Сталіну і КПРС, а а нинішнім руко-водителям і Україні. І вже якось незручно сказати людині, яка кричить «Слава Україні!», що він патентований дурень. Наш дурень уже ніби й не дурень…

https://www.facebook.com/sergiy.trymbach