ФЕЛІКС СОБОЛЄВ - 90 КРОКІВ ЗА ГОРИЗОНТ
30.07.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Кінорежисеру ФЕЛІКСУ СОБОЛЄВУ (1931-1984) у ці дні виповнилось би 90. А насправді прожив тільки неповних 53… Можливо тому, що був він мислителем-революціонером, а це відбирає надто багато сил і енергій...
Сьогодні це ім’я не всі й пригадають. А в 1960-80-ті у науковому кіно саме прізвище СОБОЛЄВА звучало найголосніше. Та що там, його фільми «Мова тварин» (1967), «Чи думають тварини?» (1970) і особливо «Сім кроків за горизонт» (1968) - картина, присвячена загадковим явищам людської психіки, були, поза всяким сумнівом, ще й хітами прокату.
https://www.youtube.com/watch?v=ARWhEw41chU
Мільйони глядачів, затамувавши дихання, стежили за екранними експериментами, ніби за якимось детективним сюжетом. А власне про детективи і йшлося - Соболєв зіграв вирішальну роль у революційному перетворенні скучного техфільму на жанр, у рамках якого розгорталась світоглядна драма, пошук напрямків руху у завтрашній день.
https://www.youtube.com/watch?v=LsaVGb3aTYU
А далі були «Я та інші» (1970 - дослідження явища конформізму; хай би нині показали цей фільм, щоби зрозуміти сутність явищ тотального підкорення «диригентським порухам», що малюються на політичних небесах), «Дерзайте, ви талановиті» (1978), «Коли зникають бар’єри» (1980)… Соболєв продовжив дослідження особливостей людини, її свідомості і підсвідомості, зумівши зафіксувати і своє захоплення людським світом, і підозру щодо його обмеженості, інтелектуальної та моральної.
https://www.youtube.com/watch?v=H3WyccughAY
Це був особливий кінематограф і особлива, унікальна студія «Київнаукфільм», лідером якої і став Соболєв. Тут мислення автора вільно поєднувало соціальну психологію, природничі науки, художню образність, абстрактні формули і практичні експерименти. Чимось це нагадувало спосіб філософствування античних авторів, які не знали вузької спеціалізації і не поділяли світ на окремішні сегменти. Звідси, мабуть, і така собі екстатичність інтонації соболєвських фільмів - вони наповнені пронизливою радістю буття.
Колись режиссер Олена Саканян точно, на мій погляд, визначила Соболєва як особистість ренесансного штибу за своєю природою. Він дуже вірив у людину і її можливості і в цьому сенсі продовжував традиції вітчизняної інтелігенції. Не тільки він, звичайно, а все покоління шістдесятників, переконаних в тому, що світ людини можна і треба переробити, витягнувши з природи людської краще і притінивши гірше. Звідси і пафос соболєвської стрічки «Дерзайте, ви талановиті!», звідси ж і поразки цього покоління…
Важливо, щоби ФЕЛІКС СОБОЛЄВ лишався з нами - своїми фільмами, своєю філософією, своїм запалом експериментатора. Хай царствує - і на небесах, і в житті земному.
Вічна пам’ять і подяка за натхненний і дерзновенний труд!