f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

ОЛЕГОВІ ФІАЛКУ - 75

28.06.2021

Сергій ТРИМБАЧ

НСКУ, Українська кіноакадемія

Ну так, я не жартую - вже стільки хронологічної води витекло із точки А. Точніше, із точки Д., оскільки сьогоднішній ювіляр народився у місті Дружківка, що на півночі Донецької області.

Тільки не кажіть одразу: а, значить Фіалко із да-анєцкіх. «Дружківка,- прочитав я ось в одному із джерел,- старожитнє запорозьке поселення, у давні часи там знаходився пікет запорозького козацтва». А після переселення запорожців в Олешки у Дружківці сиділи декілька перестаркуватих запорожців, характерників й відстрашували ординців усіляких. Відстрашили і за теперішніх часів - Дружківка лишається у складі Великої України.

Це я до чого? А погляньте на Олега Борисовича - запорозькі гени вочевидь проблискують. На коні, з шаблюкою - і в степ, і в бій! І від козаків-характерників щось є - в умінні магнетизувати навколишніх людей, карнавалізувати побут… Міг стати актором, яким і є по життю (сама Кіра Муратова поцінувала його артистичний дар, знявши у своєму фільмі «Мелодія для шарманки»).

Міг стати, одначе спершу пішов на кінознавство. А вже потім закінчив режисерський фак-т Інституту імені І.Карпенка-Карого. Чим довів, що кінознавство, кінокритика і режисура - близькі професії, в основі обох уміння мислити концептуально, загортати субстанції в текстові конструкції. Загортають режисери, а розгортають - критики.

В Олега була ще одна професійна і життєва школа - у Миколи Мащенка. Він працював з ним на фільмах «Іду до тебе» і «Як гартувалась сталь», отримавши заряд креативної енергетики на все життя. З тих пір Олег показує на публіці (кінематографічній здебільшого) самого Мащенка у найрізноманітніших його проявах. Це надзвичайно артистично і надзвичайно смішно - коли я уперше побачив Олегову імпровізацію (а це саме імпровізації), я ледь не помер від сміху.

До речі, комедійне своє обдарування Фіалко як режисер реалізував вочевидь недостатньо. Та все ж реалізував. У фільмі «Імітатор» (1990), до прикладу, який багато в чому є не просто комедією, а сатирою на новітні часи й моральні приписи, сміховий потенціал режисера і сценариста виявив себе на повну. Нині ця стрічка бачиться ще й пророчою - дар імітації, підміни справжнього уже в 90-ті стає основним у політичному, та й культурному житті України, й не тільки її. Говорити чужим голосом, мімікрувати і підробляти важить куди більше, аніж свій голос і свій погляд на світ.

ІМІТАТОР

https://www.youtube.com/watch?v=nJ7VFDRqE_E

А уперше я побачив фільм режисера ФІАЛКА в кінці 1970-х. То був «Єралашний рейс», за оповіданням А.Новикова-Прибоя. Досі у пам’яті враження дуже упевненої, сильної режисури - до того ж замішаної на культурних і власне кінематографічних традиціях. Середина 1920-х і чорно-біле зображення дає точну фотографію часу, стиль часу. А яка сила фактури (оператор Віктор Політов, художник Володимир Цирлін) - ти ніби опиняєшся в епіцентрі подій. І актори! Передусім Вітаутас Томкус у головній ролі…

ЄРАЛАШНИЙ РЕЙС

https://www.youtube.com/watch?v=ja-iRs1-5p8

А ще - режисер і вся його група пам’ятали кіно 1920-х років. До прикладу, корабельні епізоди покликували в пам’яті епізоди із фільму Олександра Довженко «Сумка дипкур’єра», та й Ейзенштейнівський «Броненосець «Потьомкін» тут згадувався. Це режисура, замішана на високій і справжній культурі.

Потім була картина «Пробивна людина» (1979) - і ще одна робота із сатиричним зарядом. Йшлося про ту мораль часів Брежніани, яка із власне мораллю не мала нічого спільного. Звісна річ, у фільму і режисера виникли проблеми… Та саме такі твори краплями, але видовбували ложе для перемін. Хто ж знав, що ті переміни люди без моралі так само використають задля власного блага. За 10 років потому, у фільмі «Бич божий» (1988) режисер знову повернеться до аналізу моральних реалій життя.

ПРОБИВНОЙ ЧЕЛОВЕК

https://www.youtube.com/watch?v=I5e2nOJpph4

БИЧ БОЖИЙ

https://www.youtube.com/watch?v=w6Mu5sqfHNE

А 1983-го на світ з’явився фільм «Повернення Баттерфляй» - зразковий, сказати б, байопік. Про драматичне життя знаменитої співачки Соломії Крушельницької (саме ця роль принесла славу акторці Олені Сафоновій). Життєві реалії тонко пов’язані із творчими, одне перетікає в інше - симфонічна картина життя геніально обдарованої людини. Той випадок, коли в цю геніальність віриш, віриш екранним відблискам і магіям.

ПОВЕРНЕННЯ БАТЕРФЛЯЙ

https://www.youtube.com/watch?v=tWGWI0OPMf0

1990-ті роки Фіалко присвятив не режисурі. Він пішов у вир тих змін в соціальному і культурному житті, змін, які він, якщо я правильно розумію, хотів творити сам, а не тільки спостерігати збоку. Так само і в житті Спілки кінематографістів, де Олег ніколи не був крайнім, а був завжди акцентованим, зарядженим на трансформації.

Олег Фіалко у Дружківці

https://www.youtube.com/watch?v=BP6WwOActcA

У так зване «нульове» десятиліття режисер повертається в кінорежисуру. З’являються його фільми «Казанова мимоволі», «Діви ночі», «Садівник» (із дуже точною режисурою і точними акторськими роботами - Ірини Мельник, Лариси Кадочникової, Лідії Чащиної…). Зняв і документальну картину про кінокласика Ігоря Савченка, чим поєднав дві свої професійні підготовки - режисерську і кінознавчу. А ще ж у Фіалка є дар продюсера, який варто запускати в дію… Бо ж у транскрипції наших днів режисер є лише виконавцем продюсерської волі, продюсерських забаганок.

Було ще чимало всілякого у творчому житті ювіляра, але ж я й так вибився далеко за обшири жанру фейс-бучного тексту.

А зараз просто скажу: Дорогий Олег Борисович, вітаю з ювілейним Днем народження! Екватор життя, коли вже назад вороття немає, усе тільки попереду. Хай одвідує тебе - щодень і щовечора - натхнення і бажання витворювати нові тексти, екранні передусім! А здоров’я хай буде багато - щоби літ на 50-50 ще вистачило!

https://www.facebook.com/sergiy.trymbach