Червневі спогади. ГРИГОРІЙ КОХАН. 90 ЛІТ НЕСАМОТНОСТІ
23.06.2021
Сергій ТРИМБАЧ
НСКУ, Українська кіноакадемія
Григорій Кохан (23.06. 1931, с. Бортків, Львівська обл. - 3.01. 2014, Київ) - кінорежисер, сценарист, художник, лауреат Державної премії СРСР та Державної премії України імені Олександра Довженка.
Він покинув знімати фільми у 67 років (фільм «Тупик» виявився останнім). Цьому, як не дивно, «посприяло» призначення сина, Тимофія Кохана, заступником міністра культури; хочете вірте, а хочете ні, останній відразу сказав батькові, що фінансуватися державою його стрічки не будуть.
ТУПИК
https://www.youtube.com/watch?v=orE8RMNc01Q
Пам'ятаю розмову з Григорієм Романовичем щодо цього, він не нарікав і не докоряв сину: що зробиш, тоді грошей з держказни виділяли на 2-3 картини і, зрозуміло, куди ж «пенсіонеру» було ставати в ряди пошукачів… Хоча усе ж сподівався на диво – уже від приватних інвесторів, плани у нього були на жанрову кінострічку. Так і не склалося.
Хоча без діла усе ж не сидів. Малював. Він же за першою освітою художник, по закінченні Поліграфічного інституту працював у Єревані (там його прізвище незрідка вимовляли як Кохян). Учився кінорежисурі на Вищих курсах режсерів і сценаристів, і не в кого б то не було – у подружжя Льва Кулешова та Олександри Хохлової, стовідсоткових класиків, з яких багато чого починалося в кіно взагалі.
А потому знаменитий у ті часи колектив „Київнаукфільму”. У пам'яті два невеликих кіноетюди - «Кам'яний живопис» і особливо „Сотвори своє сонце”, про народну майстриню Марію Примаченко. Скільки було там любові та вміння заражати тією любов”ю, скільки розуміння пластичної досокналості народного живопису...
Перша робота (у співавторстві з М.Макаренком) на кіностудії імені О.Довженка – „Хліб і сіль” за романом Михайла Стельмаха. Стельмах був тоді суперкласиком, його книгами зачитувалися, я в тому числі (яка мова! хоча сьогодні це виглядає дещо архаїчно; а втім, а втім часи приходять і відходять...). Вписувалося в напрям, який називають Українським Поетичним кіно. І разом з тим то був власний почерк і власне розуміння того, в чому саме полягає Поезія і Правда народного життя. А в „Живій воді” попробувався й колір, разом з оператором Олександром Антипенком.
ХЛІБ І СІЛЬ
https://www.youtube.com/watch?v=zjHI5pw77gc
А потім КОХАН робить різкий поворот в інші кінематографічні напрямки. У цьому сенсі він рідкісний митець, який не тримався досягнутого, який пробував різні кінопензлі і ракурси. В середині 1970-х режисер заходжується робити один телесеріал („Схованка біля Червоного каменю”), а потім і другий, „Народжена революцією”. Десять серій про історію радянської міліції на основі конкретної долі, конкретної сім”ї.
СХОВАНКА БІЛЯ ЧЕРВОНОГО КАМЕНЮ
https://www.youtube.com/watch?v=8C0rkP7Z8D0
НАРОДЖЕНА РЕВОЛЮЦІЄЮ
https://www.youtube.com/watch?v=b1HpA2Mhroo
Тоді серіали знімали не так, як зараз (косо, криво, аби живо), а по-дорослому, як звичайне кіно. То ж і не дивно, що робота забрала ледве не п”ять років. Зате який успіх у глядачів! І у держави, від якої друга в історії нашого кіно Державна премія СРСР.
І нова переміна – масштабний епос „Ярослав Мудрий”, уже на початку 1980-х. Виклик кидався самому Голівуду! Багато що вдалося у стрічці, і успіх би розвинути, одначе вже наставали інші часи. Та все ж постали - фільми „Циганка Аза” за знаменитою п'єсою Михайла Старицького (жорстка мелодрама, з живими, невигаданими пристрастями і чітко виписаним любовним трикутником) і чотирисерійний „Кармелюк”, з Іваном Гаврилюком у головній ролі.
ЯРОСЛАВ МУДРИЙ
https://www.youtube.com/watch?v=Q7NlAa47v40&t=71s
У 90-ті кіно українське почало сповзати у прірву, під гаслом «дайош жанрове кіно». Кохан виклик приймає – на ділі, пригодницькими, жанровими стрічками „Убити шакала”, „Бухта смерті”, „Стамбульський транзит”, серіалом „Війна” (разом з Тимофієм Левчуком) – про непрості і незрідка непрочитані сторінки останньої війни-біди. А далі „Страчені світанки”, на близькому для режисера життєвому матеріалі повоєнної Галичини (сам-бо із тих країв).
ВІЙНА
https://www.youtube.com/watch?v=-vuhIWBgYKo
БУХТА СМЕРТІ
https://www.youtube.com/watch?v=c6veEtcBynQ&t=3512s
СТАМБУЛЬСЬКИЙ ТРАНЗИТ
https://www.youtube.com/watch?v=KrVE4xBtaWw
І – „Тупик” в кінці 1990-х: що називається в лузу. Про крах цінностей в українському суспільстві. Це тоді, коли чимало інтелігентів ще вірили в благії наміри влади і самого суспільства. Жорстко і прямо, правда, якою вона є.
Коли я навідувався в гості – до Григорія Романовича і його дружини, професора естетики, доктора філософії (справжнього, високого професіонала!) Лариси Тимофіївни Левчук, ми майже незмінно грали в шахи. Скільки себе пам'ятаю, шахи - улюблена гра інтелектуалів, нині ця традиція практично забута. Так само серед студійців-довженківців шахи були надпопулярні – будь-яка перерва у роботі використовувалася для гри.
Кохан грав з юнацьким ентузіазмом та експресією – цю гру, мабуть, і вигадали для таких людей, як він. Одна комбінація, друга, третя… Дебют, як правило, він грав авантюрно, не за правилами. Зате в ендшпілі, коли фігур на дошці майже не лишалося, він виявляв дива винахідливості. Я жартував, що це характеризує його як режисера – більше любить, коли на знімальному майданчику обмаль людей. До речі, ніколи не бачив, щоби він кричав на кого, підвищував голос – інтелігентність була його питомою рисою. Наша чергова партія в шахи мала відбутися 4 чи 5 січня. А в ніч на 3 січня він тихо і несподівано пішов від нас. Одначе ім”я Григорія Кохана, митця Божою милістю, справжнього професіонала назавжди вписано в історію нашого кіно.
Григорiй Кохан. Кохана мить
https://www.youtube.com/watch?v=5Nma5tKlavA
Вічна пам”ять. Пам”ять вічна!