ВІДЛІТАЮТЬ... ЯРОСЛАВ ГАВРИЛЮК ВИРІШИВ ПОПРОЩАТИСЯ З НАМИ. ОДНАЧЕ з ВЕСНАМИ ВІН ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ.
26.05.2021
Sergiy Trymbach
НСКУ, Українська кіноакадемія
Я не одразу зрозумів, що Славко Гаврилюк, який помер сьогодні від проклятущого ковіду, є ЯРОСЛАВОМ ГАВРИЛЮКОМ, актором, якого я і тисячі людей полюбили, одразу і назавжди, на рубежі 1970-80-х. Ще кілька днів тому я кілька разів телефонував йому, щоби запросити на показ фільму про Івана Миколайчука. Він не відповідав, що було незвично, таке за ним не водилось ніколи... Одначе ж я, старий дурень, нічого не запідозрив: мабуть, репетиції, подумав.
А Ярослав... Ні, ну ніяк смерть не ліпиться з його образом, ну просто ніяким боком. От доживу до ранку і зателефоную. І попрошу сказати, що він і його родина пожартували.
Та до ранку треба ще доплисти, а поки я чомусь плачу. Ярославе, я той ковід здолав, що би тобі поцікавитись у мене - я би досвідом боротьби поділився. Він би неодмінно тобі поміг, неодмінно. І ми би стрілись 29-го, на відкритті "Молодості" і показі "Вавилону ХХ", який колись переміг на тому фестивалі. Ну чому, чому ти не подзвонив??
Я пам'ятаю Ярослава ще від 1979-80, коли він прийшов у Молодіжний (пізніше він став Молодим) театр. І так увесь свій акторський вік і прослужив у ньому, вірою і правдою. Я бачив найпершу виставу цього театру, "З весною я до тебе повернусь" (о, якого змісту тепер набула ця назва) у постановці Олександра Заболотного, там Ярослав зіграв головну роль, Корчагіна. Високий, він якось не вписувався в жодну декорацію, та що там - у композицію самого життя: це стало зрозумілим, коли він почав зніматись в кіно.
В театрі зіграв чимало ролей. Мабуть, найпопулярніша і найблискучіша - Голохвостий у виставі "За двома зайцями" у постановці Віктора Шулакова. Понад двадцять років не сходила вистава зі сцени. А вже коли зійшла, я запросив Ярослава і Тамару Яценко (Проню Прокопівну) показати фрагмент вистави на вечорі у Будинку кіно. Без декорацій, без якихось придибенцій... Я сидів у боковому ряді і вже через хвилину злетів зі стільця - це було дивовижно смішно, це було геніально!
Природність Ярослава, його несхильність до якихось "спецефектів" і в той же час уміння виявити, виіскрити внутрішню сутність свого персонажа одразу побачили й оцінили в кіно. Іван Миколайчук запросив його у свій "Вавилон ХХ" і він та Лесь Сердюк блискуче зіграли братів Соколюків. Які вписані у світ Вавилонський усіма фібрами своїх душ і тіл, і разом з тим повсякчас з нього випадають - бо душі їхні химерні і часом недоладні, а ще заточені на театральну подачу своєї повсякденної поведінки...
ВАВИЛОН ХХ
https://www.youtube.com/watch?v=qPzifXWRsmE
Про Миколайчука Ярослав міг говорити годинами, і як говорити!
Паралельно знявся в "Дудариках" Станіслава Клименка, у головній ролі таланту, що росте від самої землі... Здорово зіграв!
ДУДАРИКИ
https://www.youtube.com/watch?v=3lLKjhaOc8o
Пригадую, як вразив усіх Гаврилюк у фільмі "Грачі" Костя Єршова. Роль молодшого з братів Грачів, який не монтується з братами-бандюками (от се була його внутрішня тема - людині важко вписатися в запропоновані обставини і ролі, яке пропонує життя). У поведінці Сашка Грача були психологічні деталі, просто снайперськи точні...
ГРАЧИ
https://www.youtube.com/watch?v=1hsGhoCddoQ
В останні роки в кіно не дуже складалося, що дивно і несправедливо. Досить пригадати, скажімо, фільм "Приблуда" Валерія Ямбурського і роль старого селянина, зіграна на якомусь максимумі простоти і життєвої достовірності. І скільки правди і як багато знав Ярослав про людей, образи яких брався відтворювати...
ПРИБЛУДА
https://www.youtube.com/watch?v=_OEw1_JQXBE
Тепер душа його відлітає. До Івана Миколайчука і Леся Сердюка, Віктора Шулакова і Борислава Брондукова... Добра компанія, Ярославу не дозволять там довго адаптуватись. А все ж так хочеться вірити, що ні, прийдуть нові весни і Ярослав знову постане, і знову його тиха і трохи ніякова усмішка зігріє мене і кожного, хто діткнеться його великої і такої талановитої душі.
Найщиріші співчуття родині, колегам!