f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

12 січня - ЗАПАСНИЙ, РЕЗЕРВНИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ КІНОРЕЖИСЕРА МИКОЛИ МАЩЕНКА

13.01.2021

Сергій ТРИМБАЧ

НСКУ, Українська кіноакадемія

Основний - 12 грудня. Тільки ж одного дня якось мало. А тут ще й різдвяні, постноворічні дні.

МИКОЛА ПАВЛОВИЧ був доволі цілісною особистістю. І разом з тим многоликою. У м"ятежні й революційні роки Перестройки-Пєрєдєлкі МАЩЕНКО став директором кіностудії імені Довженка...

Перші два пункти у програмі Мащенка-директора були такі – позбутись специфічного запаху сечі, який ударяв в ніс кожному, хто заходив до адміністративного корпусу, і українізувати друкарські машинки (на них не було українських літер!). З цим якось упорались, хоча й не відразу.

А далі пішло більше – новий директор зробив ставку на молодих. На студії з”явилось об”єднання „Дебют” на чолі з Мащенковим товаришем Олександром Ітигіловим (разом вони зняли „Іду до тебе” і „Як гартувалась сталь”), і пішло-поїхало: Сергій Маслобойщиков, Олесь Янчук, Андрій Дончик, Віктор Приходько, Наталя Андрійченко...

На відміну від деяких інших поважних режисерів, Мащенко щораз бурхливо радів з”яві молодих. Накривались столи, з”являвся неодмінний дорогий коньяк, Микола Павлович п”янішав – не від алкоголю, ні, від того, що ось воно, плем”я молоде і незнайоме!

І це було продовження вже давньої його діяльності – адже саме він у Спілці кінематографістів був куратором молодих, саме завдяки йому виник і досі функціонує міжнародний кінофестиваль „Молодість” (про що незрідка забувається, на жаль).

Узагалі Мащенко, поруч Тимофія Левчука, так багато визначав у житті Спілки. І, може, найперше от се: радість чужому талантові. Слівце „геніально!” злітало з його щедрих уст не завжди у згоді з реальною цінністю кінотвору, але завжди щиро, завжди як аванс і надія на талант і долю. Із тих, кого я знав, тільки Богдан Ступка міг дорівнятися в оцій радості таланту, особливо ж молодої людини. Може тому вони й поховані майже поруч, у кінці центральної алеї Байкового цвинтарю.

Невдовзі Мащенко полишив крісло гендиректора довженківців, заходившись знову знімати фільми. Та коли у дев”яності все рухнуло, а кіностудія зачала хиріти, Миколу Павловича закликали в директорське крісло знову. Керував до 2004-го, до свого 75-річчя. Потому передав бразди правління іншому...

Керувати чимось у 90-ті - то було особливе мистецтво. Все ж бухнулось в управління або просто бандидам, з анекдотичними хрестами, що бовтались у них на грудях, або напівбандитам-напівучорашнім працівникам партійних і недопартійних органів. І т.п. публіки. Яка, скажімо, час від часу з"являлась на студії, діловито озиралась і задавала вопріс:

- А вот ето што за дєрев"я? - Ето сад, посажений Довженко. - Что за чувак? - Велікій режисьор, класік. - А, значіт скучіщу какую-нібудь проізводіл, нікому нє нужную... - Ну, почєму же? - Да знаєм такіх... Садік етот давайтє убєрьом. - Как? - А так. Здєсь сколько? Трі, чєтирє, шесть... Шесть отелєй можно построіть. Шесть! Ето дєло будєт, а нє триндьож, нікому нє інтєрєсний...

Так приблизно виглядав один із подібних візитів, у переказі Мащенка. Було, було вже подібне в історії - тільки тепер не вишневий сад, а яблуневий.

Як МИКОЛА ПАВЛОВИЧ встояв - про те історія мовчить поки. Хоча компроміси траплялись, студійна територія трохи всохла. Одначе основу було збережено. При тім, що держава навіть голову не повертала убік кіно...

Хоча ні, іноді повертала. Якось приїжджаю на студію. Мащенко:

- Два дні тому на студію приїжджав Кучма. Я показав йому свого "Хмельницького" (фільм "Богдан-Зіновій Хмельницький" тоді ще був в работі.- С.Т.). Уяви собі - він сидів поруч мене в залі і плакав отакими сльозами. Казав: Коля Мащенко, будуть гроші на кіно, будуть! - Миколо Павловичу, то не сльози - то витікав з нього коньяк, яким ви його накачали. А грошей не буде, невже ви досі не зрозуміли: у цієї влади інші приіоритети. - Серьожа, ти із своїм скептицизмом... Це президент, президент сказав. Ти б бачив його очі... Бачили-бачили, в Сірка позичені.

Мудрий, хитрий, наївний, смішний - різний, словом МИКОЛА МАЩЕНКО. А в сумі - яскрава, незабутня особистість.

У його резервний день народження згадую його знов і знову.

https://www.facebook.com/sergiy.trymbach