ЩЕ ОДНА НАДВАЖКА ВТРАТА - СЮЗАННА ШАПОВАЛОВА
11.12.2020
Sergiy Trymbach
Після 20 днів перебування в лікарні (ковід, проклят будь) пішла від нас режисер СЮЗАННА ШАПОВАЛОВА (1936, Харків - 2020, Київ)
Чудова режисерка, мила, чарівна жінка... Так, їй було вже 84, одначе ж вона зберігала прекрасну жіночу форму, не дозволяла собі з"являтись на люди аби як. Те, як і що вона говорила, як рухалась - прекрасно!!
А ще вона була професіоналом і трудоголіком. Закінчивши Київський фінансово-економічний інститут, пішла працювати, за фахом, на "Укркінохроніку". Далі опанувала фах директора знімальної групи, потому асистент режисера і - режисер! Нові творчі професії опановувала на практиці - й опанувала досконало. Про це свідчать її режисерські роботи, зокрема "Ваш вихід, маестро!", "Маестро Авдієвський" (зустрінуться знову з Анатолієм Тимофійовичем), "Осідлати коня", "Я міцно кріпився", "Конституційний марафон", "Цирк та й годі" та інші.
Сюзанна Олександрівна все життя працювала на "Укркінохроніці", і як їй було дивитись на нинішні присмерки рідної кіностудії?
Багато літ ШАПОВАЛОВА викладала - разом з ВІКТОРОМ ШКУРІНИМ (це вони удвох на фото!), в Інституті кіно і телебачення Університету імені І.Карпенка-Карого. Її любили студенти, а вона їх - як своїх дітей. От сі фотографії надіслала мені Анастасія Тиха - вони зроблені студентами, а ще з особистого архіву небіжчиці.
Небіжчиці... Ніколи, ніколи не звикну до того, що люди, яких ти знав довший час, зненацька перетворюються на безтілесні образи, на саму пам"ять.
СЮЗАННА була активною спілчанкою, у ній жив веселий колективізм і товариськість, властива її поколінню - тому самому, дитинство якого збіглося з роками війни, з розрухою, із станом катастрофи. Вони все це здолали, вони прийняли нові ідеали постсталінської доби, вони сотворили нове життя і нове кіно...
Тепер вони йдуть за горизонт, один за одним. Наші сльози, наша любов і подяка. Прощайте, Сюзанно, ще зустрінемось колись.
Один із фільмів ШАПОВАЛОВОЇ називався "Паросток моєї радості грішної"...