f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

15 ЛІТ БЕЗ ІВАНА ЧЕНДЕЯ (22.05. 1922 - 29.11. 2005)

29.11.2020

Sergiy Trymbach

НСКУ, Українська кіноакадемія

ІВАН ЧЕНДЕЙ - справді велике ім’я в нашій літературі. Автор кількох романів, серед яких особливе місце займає книга «Птахи полишають гнізда». А інша книга, «Березневий сніг» (1968), викликала різкий осуд. Головним чином за повість «Іван», де є протиставлення священика і комуніста, не на користь останнього. Чендея виключили з партії, упродовж років не друкували. Він це витримав гідно, використавши те вимушене Інтермеццо для накопичення нових творчих енергетик…

Народився Чендей у селищі Дубове, нині це Тячівський район на Закарпатті. А основна частина життя пов»язана з Ужгородом. Тут є дім, на вулиці з промовистою назвою Висока. У ньому живе донька письменника, учителька Марія Чендей-Трещак, разом з чоловіком, лікарем Іваном Трещаком та дітьми (у них троє дочок, старша уже заміжня за священиком Назаром). Кілька літ тому вони створили Міжнародний благодійний фонд імені Івана Чендея, головним дітищем якого є Чендей-фест. Осердям його є Всеукраїнський конкурс малої прози, їх переможці отримують свої нагороди саме під час Чендей-фесту.

Цьогоріч фестиваль відбувався в контексті коронавірусних проблем, з дотриманням усіх норм. Програму фестивалю доповнив сюжет, пов»язаний з 55-літтям фільму «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова. Справа в тому, що сценаристом кіношедевру (за участі режисера) був саме ІВАН ЧЕНДЕЙ, тоді 40-літній письменник. Залучення його до роботи, на мій погляд, одне із складових феноменального успіху фільму. Його творили люди не тільки надзвичайно обдаровані мистецькими талантами, а ще й такі, які знали космос гуцулів, тонко відчували нюанси співіснування язичницької та християнської філософії…

«Моє завдання,- говорив Чендей в інтерв»ю Олександрові Гаврошу (до речі, одному із ініціаторів та рушіїв Чендей-фесту,- в тому, аби перекласти повість Коцюбинського на кінематографічну мову». Одначе, додавав він, «не треба було йти сліпо за книжкою. Так і виникло дещо, чого в повісті не було».

Пізніше виникло і дещо інше - роль Чендея у створенні фільму рідко помічалась. «Коротко, інколи якесь штучне відсторонення мене від «Тіней…» муляло. Але я знав: моєю нивкою є художня проза».

Завдяки літературознавцю, професору Сидору Кіралю (він достеменно вивчив архів письменника і готує до публікації одразу кілька книг), я дізнався, що у Чендея уже до «Тіней…» був досвід роботи над кіносценаріями. Першим був неігровий фільм «Художники Закарпаття» режисера Анатолія Слесаренка, знятий ще в середині 1950-х. Потому ще декілька, так само документальних...

Фрагменти статті у газеті "День", 17.09. 2020 - https://day.kyiv.ua/.../kultura/novyy-liro-epos-chendeyiada

https://www.facebook.com/sergiy.trymbach