f y
Національна спілка кінематографістів України

Новини спілки

До дня народження «Кіно-Театру».

13.05.2019

12 травня йому виповнюється 24 роки.

Вибране з книги відгуків «Кіно-Театру»:

Шановна Ларисо Іванівно! Ми з Вами любили, любимо і завжди будемо любити і пам’ятати нашого Івана Васильовича Миколайчука. Його вірш: «Дощі планету застудили, ні зим нема, ні літ нема. Життя застуджене. – Життя нема – Зима…». Спасибі Вам за наш український журнал «Кіно-Театр». Многії літа! Ярослав Гаврилюк.19.05. 2006.

Дорогу Ларису Іванівну – головного редактора найкращого в Укаїні журналу «Кіно-Театр» і весь славний колектив подвижників його від глибини душі вітаю, дякую і зичу йти впевнено і неухильно до поставленої мистецької мети. Ваш завжди – Богдан Козак. 12 грудня 2008 року

Журнал «Кіно-Театр» - це похід у світ театру і кіно. Низький поклін усім. З любов’ю і ніжністю до вас – Марія Миколайчук.29 серпня 2013.

Читаю журнал «Кіно-Театр» з великим задоволенням. Неймовірно цікаві аналітичні матеріали, актуальна інформація. Розумію, що в цьому заслуга Лариси Іванівни Брюховецької , особливо у висвітленні особистості кіноактора, режисера, сценариста і просто геніального Івана Миколайчука.29 серпня 2013.

Любов, справжня, неперевершена любов до українського театру і українського кіно у цих стінах і цих душах надихає. Олесь Санін. 2017 рік.

Пані Ларисо, доброго дня! Дякую за електронну версію останнього номера "Кіно-Театру". Дійсно номер вельми цікавий своїм матеріалом, насичений, i з приємним задоволенням я перечитав усе від дошки до дошки. Напишіть, будь ласка, як посувається видання Хрестоматії. 2022-ий рік вже недалекий, думаю до того часу не одна книжка про ВУФКУ вийде в Україні, а може і за її кордоном. З побажанням Вам дальших успіхів. Любомир Госейко , 6 травня 2019

З днем народження! “Ми – це те, що ми читаємо”, – каже Альберто Манґуель, відомий видавець і перекладач, знавець багатьох мов і автор однієї із найзахопливіших праць про нездоланний потяг до книжок під назвою “Історія читання”. Покликаючись на багатьох своїх однодумців, він називає читання унікальним творчим актом, який “відображає спроби читача створювати нові й нові значення у межах системи мови”. Люди, які не читають, навіть не здогадуються, чого себе позбавляють, якої насолоди, яких привілеїв. Сучасні вчені-антропологи стверджують, що ті, хто вперто уникає цього феномена, гірше розвиваються, мають слабшу вербальну пам’ять та не схильні до аналізу. І б’ють на сполох: завзятих читальників – завдяки ТБ та соціальним мережам – стає дедалі менше у всьому світі. Зате більшає невігласів, спокушених-укушених телевізором, додамо від себе, оглянувшись довкола. Одначе сьогодні нам ідеться не про користь читання загалом, а про про добрі наслідки від читання журналу «Кіно-Театр», якому нині (точніше, 12 травня) сповнюється 24 роки.

Не так і багато, як для часопису. Втім, юнацький вік щасливо перейдено. Розширилося коло авторів, поглибилася тематика, звичною річчю стала доказова критика; на щастя, цьому поступу не завадила систематична (і не така вже й безболісна, як може здатися збоку) зміна колективу, що пояснюється простою закономірністю: зміною студентських поколінь. Годі уявити, скільки їх, колишніх авторів «К-Т», вдячних незмінному редакторові часопису Ларисі Брюховецькій за вишкіл, компетентно працюють сьогодні у кіно- та театрознавчій галузі чи хоча б володіють необхідним умінням аналізувати побачене на сцені або екрані, виробити цілісний погляд на мистецькі процеси.

Ще один важливий плюс: за ці трохи неповних два з половиною десятиліття часопис, звертаючи найпильнішу увагу на здобутки й прорахунки українських кіно й театру, сміливо вийшов на міжнародні обрії, про що свідчать співпраця з поляками та регулярне висвітлення роботи найпрестижніших європейських міжнародних кінофестивалів (як-от Берлінський, Каннський, іспанський SEMINCI), а також найбільш вартих уваги новинок світового кіно. «Нові пера» гармонійно поєднуються на сторінках «К-Т» із дбайливо збереженим корпусом давніх авторів, асів кіно- театрознавчої науки, історичні розвідки – із сучасними проблемами.

Також слід згадати «Бібліотеку “Кіно-Театру”» з її вагомими набутками. Одне слово, є пожива для допитливого, спраглого нових знань читальника! Пам’ятаймо: життя без читання пісне і небезпечне. Тож із днем народження, травневий імениннику! Попутного тобі вітру в безмежному океані мистецтва, у творчих пошуках, нових тобі авторів і читачів!

Тетяна Дениско. 11 травня 2019 р.

Будинок кіно На його чотирьох поверхах розташувалися три кінозали:

Ресторан, бар і кафе у Будинку кіно Ресторан, бар і кафе у Будинку кіно – ідеальні місця для проведення банкетів, фуршетів, приймань.

Київ, Будинок кіно, оренда